START SES
« Структура Тетіївської районної державної адміністрації | 17 питань про реформу »

31.12.2015

Відповідно до Податкового кодексу України з 01 січня 2015 року плата за землю - це місцевий податок, який є однією із складових податку на майно.
Місцеві податки і збори встановлюються рішеннями, які в межах повноважень приймають сільські, селищні та міські ради. Розділом XIII Кодексу передбачено граничний розмір ставок земельного податку, у розрізі категорій земельних ділянок ставки визначаються рішенням місцевої ради.
Поряд з цим, відповідно до ст. 73 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Тетіївська ОДПІ звертає увагу, що відповідно до п.287.1 ст. 287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом України від 07 липня 2011 року № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр». Дані Державного земельного кадастру згідно з п.286.1 ст. 286 Кодексу є підставою для нарахування земельного податку.
Розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного законодавства, вирішення земельних спорів тощо належить виключно до повноважень сільських, селищних та міських рад.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди. Інформація про укладені нові договори та внесені зміни до існуючих надходить до контролюючих органів від виконавчої влади та органів місцевого самоврядування повинні.
Слід відмітити, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди , але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативно-грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків.
Платники плати за землю (орендної плати ), крім фізичних осіб самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік. При поданні першої декларації разом з нею подається довідка (витяг) про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, а надалі така довідка надається у разі затвердження нової нормативно-грошової оцінки землі.
Податкове зобов’язання щодо плати за землю (орендної плати) сплачується рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Суб’єктам господарювання, які не оформили відповідно до законодавства право власності або користування землею, необхідно звернутися до органів виконавчої влади та/або органів місцевого самоврядування для оформлення та реєстрації такого права.