START SES
« Графіки прийому | Обговорення питань »

15.04.2014

Серед трансмісивних паразитарних хвороб в Україні особливе епідемічне значення через наявність переносників збудників цих паразитозів та сприятливі клімато-географічні умови для їх розвитку в організмі членистоногих, мають малярія, лейшманіоз та дирофіляріоз.

В Україні, після ліквідації місцевої малярії (1960 р.), реєструються, в основному, завізні випадки цього захворювання, поширення якого на території країни не мало місце.

За період 2011-2013 рр. цивільними громадянами на територію України було завезено 220 випадків малярії, з них громадянами України - 70,9%, іноземними громадянами – 29,1%. Триденна малярія (P.vivax) за цей період складала 14,5% від усіх завізних, що є епіднебезпечно, тропічна (P.falciparum) –65,9%, овале-малярія (P.ovale) – 5%, чотириденна (P.malariae) – 1,4%, малярія спричинена декількома видами збудників – 11%, клінічна – 2,7%.

В останні роки, при зменшенні кількості завізних випадків у 2,3 рази, число mixt-малярії збільшилось на 13,1%, рецидивів – у 1,9 рази, летальних випадків від тропічної малярії – у 3,8 рази. Цьому сприяє поява та збільшення лікарсько-стійкої малярії, розширення міжнародних зв’язків України з багатьма країнами світу, розвиток туризму, підприємництва, здійснення миротворчої місії, організація і проведення відпочинку громадян України за кордоном в ендемічних з малярії регіонах зарубіжних країн, порушення особами, які від’їжджали у тропіки та повертались в Україну правил проведення хіміопрофілактики та інших профілактичних заходів.

Дирофіляріоз - єдиний трансмісивний гельмінтоз місцевого характеру, що реєструється в Україні і має тенденцію до зростання. З 1997 року захворюваність дирофіляріозом населення країни зросла у 63,6 рази. Дирофіляріоз реєструється в усіх регіонах країни. За 2011-2013 р.р. всього в Україні було зареєстровано – 741 випадок. Захворюваність людей корелюється з епізоотією собак у всіх вогнищах та наявністю переносників, які мають епідемічне значення.

Ситуація з дирофіляріозу в Україні ускладнюється і потребує посилення протиепізоотичних, протиепідемічних і профілактичних заходів, в тому числі санітарно-освітньої роботи серед населення з метою попередження нападу комарів на людей і тварин.

Актуальним для України в останні роки стає вісцеральний лейшманіоз (ВЛ), 2 місцевих випадки якого з летальними наслідками (були вперше зареєстровані у 2008р. в м. Києві у дитини 9 років та чоловіка 42р. у м. Львові, які відпочивали у АР Крим). У 2009р. в Сумській області та у 2010р. в м. Севастополі було зареєстровано по 1 випадку ВЛ, які закінчилися одужанням.

Сучасна фауна України переносників збудників лейшманіозів представлена 6 видами москітів, які реєструються у АР Крим, в м. Севастополі та Одеській області.

Актуальність проблеми лейшманіозів в Україні підтверджується ще й реєстрацією завізних випадків шкірного лейшманіозу з багатьох ендемічних країн світу, значним відсотком захворювань на лейшманіоз дітей та незадовільним забезпеченням країни протипаразитарними препаратами для лікування трансмісивних паразитозів.

Кліщовий вірусний енцефаліт (КВЕ) в Україні залишається актуальною природно-вогнищевою проблемою, передусім в Криму та на Волині.

Аналіз матеріалів, проведений ДЗ «УЦКМЗ МОЗ» з 1955 року, показав, що в Україні було зареєстровано 596 випадків КВЕ, в т.ч. 12,5% – завізного та 87,5% місцевого характеру. Найбільша кількість хворих була виявлена у АР Крим (50,7%), Волинській області (37,5%).

За даними ДУ «Львівський НДІ епідеміології та гігієни МОЗ України» в Україні було зареєстровано 327 ензоотичних щодо КВЕ територій (ЕТ) у 145 адміністративних районах, практично, в усіх областях, крім Луганської, містах Києві та Севастополі, що підтверджує епідемічну значимість проблеми.

В останні 3 роки зареєстровано 16 випадків КВЕ спорадичного характеру, в т.ч. 5 - в АР Крим, 9 – у Волинській області та по 1 випадку завізного характеру у Харківській області та м. Севастополі.

В Україні визначені ензоотичні території з туляремії в АР Крим, 24 областях (218 адміністративних районах); з Ку-гарячки – в АР Крим, 18 областях та м. Севастополі (257 ензоотичних територій у 135 районах); з іксодових кліщових бореліозів (хвороба Лайма) – 3042 територій, в 484 районах усіх 27 адміністративних регіонів; з гарячки Західного Нілу у 18 регіонах, 47 районах, 63 населених пунктах; з марсельської гарячки – у 5 південних регіонах (переважно АР Крим та м. Севастополь).

Реєструються спорадичні випадки захворювання людей на гарячку Західного Нілу (ГЗН).

У 2011 р. – 11 випадків захворювання, у т. ч. у Донецькій – 3, Запорізькій – 5, Миколаївській – 1 областях.

У 2012 р. – 31 випадок, в т. ч. у Донецькій – 6, Полтавській – 15, Запорізькій – 10 областях.

У 2013 р. – 4 випадків, в т. ч. у Полтавській – 3, у Житомирській – 1 областях. Захворювання пов’язане з покусами комарами при відпочинку біля водойм. Усі діагнози підтверджені у вірусологічних лабораторіях обласних лабораторних центрів Державної санепідслужби України.

Захворюваність на хворобу Лайма щорічно має тенденцію до зростання. У 2011 р. зареєстровано 1597 випадків (показник 3,49 на 100 тис. нас.), у 2012 р. – 1646 (3,61), зростання на 3, 07%, у 2013 р. – 1927 (4,24), зростання на 17,07 %.

Показники захворюваності по окремих адміністративних територіях мали значні коливання. Так, у 2011 р. високі показники відмічені у Донецькій – 5,34; Київській – 5,54, Львівській – 4,82, Тернопільській – 5,53, Черкаській – 8,36 областях, м. Києві – 12,25 на 100 тис. нас.

Найбільш низькі показники: від 0,44 до 0,64 у Чернівецькій, Кіровоградській, Тернопільській, Херсонській. Показник по Україні – 3,49.

У 2012 р. високі показники відмічені у Донецькій – 5,61, Київській – 5,26, Сумській – 5,18, Черкаській – 8,89 областях та м. Києві – 11,86 на 100 тис. нас. Показник по Україні – 3,61 на 100 тис. нас. Низькі показники практично у тих самих областях, що і в 2012 р.

У 2013 р. найбільш високі показники відмічені у Донецькій – 6,88, Київській – 7,24, Черкаській – 10,76 областях. та м. Києві – 15,54.

Причина зростання кількості захворювань на хворобу Лайма пов’язана із значною кількістю ензоотичних територій з кліщового лаймбореліозу, як у сільській місцевості, так і у великих містах, та з покращенням діагностики.

Зареєстровано 13 випадків туляремії у 2 областях (Сумська – 10 випадків, Київська – 3 випадки). У 2013 р. зареєстровано 2 випадки захворювань (Київська область) проти 3-х у 2012 р.

У природних осередках туляремії мешкає біля 1,6 млн. осіб, що мають реальний ризик зараження основними джерелами та резервуарами збудника туляремії в Україні залишаються мишовидні гризуни та зайці (у 2013 році – заєць).

Зареєстровано 20 випадків захворювання людей на Ку-гарячку, у 2-х областях (Одеська – 16, Донецька – 4). У 2013 р. зареєстровано 1 випадок у Одеській області проти 4-х у 2012 р.

Захворювання реєструються на фоні відсутності захворювань серед тварин (по даним Державної ветеринарної та фіто санітарної служби)

Зареєстровано 66 випадків захворювань на марсельську гарячку (переважно в АР Крим та м. Севастополь) у 2013 році – 19 випадків (0,040 на 100 тис. нас.), проти 13 у 2012 році (0,03 на 100 тис. нас.). В т. ч. – 12 випадків в АР Крим, 6 – у м. Севастополі, та 1 – у Донецькій області). Поширенню захворювань серед людей сприяє інфікованість південних собачих кліщів Rh. sanguineus та інших, які паразитують на собаках (переважно безпритульних).

Ураховуючи актуальність зазначеного питання для ефективного запобігання передачі трансмісивних інфекцій, одним з головних напрямків є захист від укусів комах, боротьба з їх поширенням. Також має бути забечене на достатньому рівні проведення дератизаційних та дезінсекційних заходів, що дозволять забезпечити вплив на зменшення популяцій мишовидних гризунів та комах-резервуарів та переносників природно-вогнищевих трансмісійних інфекційних хвороб.



ПРОФІЛАКТИКА МАЛЯРІЇ

(Пам’ятка для тих, хто від’їжджає за кордон)*


Малярія – паразитарне захворювання, збудником якого є найпростіші (плазмодії малярії), що передаються від хворої до здорової людини через укуси малярійних комарів.

Хвороба найбільш поширена в країнах з тропічним кліматом. Захворювання часто починається з нездужання, слабкості, розбитості, головного болю, болю в м’язах, суглобах, попереку, сухості в роті, потім періодично підвищується температура тіла, з’являються блювота, розлади травлення (пронос), кашель, порушення з боку нервової та інших систем організму. За тяжкого злоякісного перебігу хвороба може закінчитись смертю.

ЗАХВОРЮВАННЯ МАЛЯРІЄЮ МОЖНА ПОПЕРЕДИТИ !

Після прибуття до країни призначення, доцільно проконсультуватися з лікарем посольства про необхідність хіміопрофілактики малярії в безпосередньому місці перебування та термінах її проведення.

Захист від укусів комарів належить здійснювати як під час перебування в приміщенні, так і поза ним. Малярійні комарі нападають на людину найчастіше ввечері, з настанням сутінок та вночі. У цей час бажано носити одяг, що прикривав би більшу частину тіла (комбінезони, одяг з довгими рукавами, довгі брюки тощо). Відкриті частини тіла, особливо під час перебування поза приміщенням в сутінках, для запобігання нападу комарів слід змащувати репелентами у вигляді кремів, спиртових розчинів, аерозолів, що дозволені Міністерством охорони здоров'я України для використання.

У сутінки, бажано перебувати у приміщенні, недосяжному для проникнення комарів, оснащеному кондиціонером. Для попередження проникнення комарів до приміщення двері й вікна повинні мати захисні сітки. Спати слід під сітчатою запоною, краї якої треба старанно заправити під матрац. При виявленні комарів, що залетіли до помешкання, їх знищують механічно або за допомогою аерозольних інсектицидів, електрофумігаторів та антимоскітних спіралей.

Житлові приміщення рекомендується щоденно ввечері обробляти аерозолем, по можливості таким, що містить синтетичні піретроїди. Після експозиції (застосування) інсектициду протягом 20-30 хвилин приміщення слід провітрити, не знімаючи захисних сіток з вікон і дверей. Доцільно також обробити інсектицидами та репелентами запони, сітки на дверях та вікнах (незалежно від наявності кондиціонерів). Не рекомендується користуватись духами, одеколонами та іншими подібними засобами.

Після повернення в Україну (країну постійного перебування) необхідно негайно повідомити дільничного лікаря про Ваше прибуття з тропічних країн. Застосування вживання протималярійного препарату слід продовжувати ще протягом 4-х тижнів після виїзду з малярійної місцевості, оскільки за відсутності хіміопрофілактики в цей період існує найбільша вірогідність виникнення особливо небезпечної злоякісної форми тропічної малярії.

В окремих випадках захворювання на малярію може виникнути у більш пізні терміни, навіть при застосування протималярійних препаратів. Тому, при нездужанні, що супроводжується підвищенням температури, потрібно негайно звернутися до лікаря.

Протягом 3-х років після повернення з ендемічних країн додому при будь-якому захворюванні нагадуйте лікарю, який Вас лікує, про Ваше перебування у тропіках, незалежно від попередніх показників дослідження крові на малярію.

ПАМ’ЯТАЙТЕ, ЩО ЧИМ РЕТЕЛЬНІШЕ І ЧІТКІШЕ ВИ БУДЕТЕ ВИКОНУВАТИ ПРАВИЛА ПРОФІЛАКТИКИ МАЛЯРІЇ, ТИМ МЕНША БУДЕ ВІРОГІДНІСТЬ ЗАХВОРІТИ ЦІЄЮ НЕБЕЗПЕЧНОЮ ХВОРОБОЮ!